Межсезонье
Инок59
Туманной слякотью заплакала погода,
Февраль, увы, а за окном капель.
В недоуменье замерла природа,
В который раз *сюрприз* на стыке года,
А чем ещё *порадует* апрель?
Да что апрель…а мартовские стужи,
Когда бывает ночью лют мороз.
А тут:- дождит и у порога лужи,
Кошачьим хором за полночь разбужен,
Не радует синоптиков прогноз.
Пройтись бы по снегу да босиком:- куда там!!!
Лежит лохмотьями он грязный тут и там.
За зиму пару раз махал лопатой,
Поникшие деревья виновато,
Ветвями голыми прикрывают срам.
Их нагота, как в межсезонье серость,
Ни инеем не скрыта, ни лучом.
Хмарь слякотная за окном приелась,
Куда же солнце ласковое делось???
Его отсутствие как по сердцу бичом.
Обрадуй нас хоть редкою улыбкой,
Сквозь облака яви свою любовь.
И развенчав пейзаж уныло - зыбкий,
Лучом, словно смычком волшебной скрипки,
Симфонию для чувств сыграй нам вновь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
