Духовная истина, открытая людям в Библии, отвечает на этот вопрос вполне определенно.
Внутреннее определяет внешнее, суть - форму, а сердце человеческое - его поступки. Есть внутренний мир человека (духовный мир), который для Бога первичен, да и для самого человека первичен (правда, не все об этом знают).
К примеру, человек себя чувствует молодым, полным сил и здоровья, а некоторые окружающие оценивают его по его физическому пожилому возрасту, говоря ему, что он - старик, и на этом основании ему отказывает в работе работодатель.
Так кто этот человек на самом деле - ни к чему не пригодный старик или еще вполне работоспособный член общества, который может принести несомненную пользу?
От того, что человек сам для себя решит (доверять ли более своему ощущению или оценке работодателя) и зависит - кем он будет являться.
То же самое происходит и с оценкой рабства и свободы. Человек может фактически пребывать в рабстве ( в рабских условиях), но внутренне он чувствует, что способен на большее, что он духовно не согласен быть рабом или вообще, что он духовно свободен.
Так евреи выходили из Египетского рабства.
Когда они перестали быть рабами? Когда вышли из Египта, когда ходили по пустыне, когда вошли в землю Обетованную или когда еще в Египте приняли решение стать свободными?
Сегодня учебники истории говорят, что в Египте евреи были рабами. Но с духовной точки зрения, если бы они были рабами, они никогда бы не стали свободными. Равно как и Спартак никогда бы не поднял восстание, если бы был рабом внутренне, духовно. Все начинается с решения человека, с его внутреннего мира. Впрочем, если вы материалист, то вам сложно это будет понять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
